2022: Незворотні зміни. Економічні підсумки року

Держава за умов війни повернула під свій контроль економічні процеси країни. Таким є головний позитивний підсумок року, що минає. Є й інші моменти зі знаком "плюс", про які слід згадати у підсумковому огляді.

Олігархи, росіяни та колаборанти : множення на нуль

Навряд чи власник групи SCM Рінат Ахметов у грудні 2021 р. повірив би, якби почув: "За рік у тебе не буде двох твоїх найбільших меткомбінатів".

Та й власник неформальної групи "Приват" Ігор Коломойський, напевно, розсміявся б, почувши, що залишиться без Кременчуцького нафтопереробного заводу та найбільшої нафтовидобувної компанії " Укрнафта ".

Власник Group DF Д.Фірташ може, і не сміявся б. Але достеменно не повірив, що втратить весь свій газовий бізнес.

Проте, у військовому 2022 році це стало реальністю.

Комбінати Ілліча та "Азовсталь" зруйновані рашистами під час штурму Маріуполя в лютому-травні. Частка " приватівців " в " Укрнафті " та " Укртатнафті " (Кременчуцький НПЗ) націоналізована у листопаді за рішенням Ради національної безпеки та оборони.

А 26 облміськгазів , які входили до "Регіональної газової компанії", у травні передано в управління НАК "Нафтогаз України". За рішенням суду.

Таким чином, вплив найбільших фінансово-промислових груп на економіку країни сильно послаб. Це на додаток до втрати можливості впливати на громадську думку через свої медіа-ресурси, насамперед телеканали.

До цього треба додати мільярдні втрати доходів олігархів у зв'язку із рашистською блокадою українських торгових портів. Підконтрольні їм підприємства не можуть експортувати залізну руду та феросплави, мінеральні добрива.

Зрештою, осінні ракетні атаки росіян на об'єкти енергетики призвели до повної зупинки великих заводів.

Найбільш чутливі втрати у групи "Приват", що консолідувала активи у сфері електрометалургії: Нікопольський та Запорізький феросплавні заводи, а також " Дніпроспецсталь ".

Не краща ситуація й у ахметівських металургів: комбінат "Каметсталь" замість сталевого прокату торгує доменним шлаком. Величезні збитки й у ахметівського енергохолдингу ДПЕК.

Рік, що минає, поставив остаточну точку і в дерусифікації української економіки . Росіяни втратили не тільки " Промінвестбанк " і "Сбербанк Україна" (перейменованого в Міжнародний резервний банк), які наче нічого не відбувається, працювали в Україні цілих 8 років після анексії Криму та окупації частини Донбасу.

Дійшла черга і до "недоторканних" з групи VSE , про яких раніше розповідав "ОстроВ ". У листопаді Печерський районний суд Києва заарештував частку " лужниківських " у 5 обласних енергорозподільних компаніях.

У " Житомиробленерго " - 95,54%, у " Херсонобленерго " - 99,99%, у " Кіровоградобленерго " - 72,9%, у " Чернівціобленерго " - 96,78%, у " Рівнеобленерго " - 93,24%.

Позбулися бізнесу і видні колаборанти. Серед них слід виділити депутата Верховної Ради В.Медведчука , екс-міністра оборони П.Лєбєдєва та власника групи "Мотор- Січ " В.Богуслаєва.

Серед заарештованих активів В.Медведчука, окрім численних будинків, квартир, готелів, машин – велика мережа автозаправних станцій Glusco , передана в управління НАК "Нафтогаз України" у травні.

Майно П.Лєбєдєва , записане на його родичів, надійшло до управління Агентства з розшуку матеріальних активів у червні. Це активи компанії Aurum group , що включає криворізький дизельний завод та вагонобудівний завод "Карпати".

Зрештою, важливим підсумком слід вважати ухвалення Верховною Радою (у листопаді) закону №8008 , яким росіяни та олігархи визнані високоризикованими особами у сфері ділових відносин.

Операція "Релокація"

Відповіддю на повномасштабне вторгнення рашистів стала масова евакуація промислових підприємств із районів бойових дій у безпечніші.

За даними Мінекономіки, до середини осені було переміщено 772 компанії. Це зберегло понад 35 тис. робочих місць. Плюс додатково на евакуйовані підприємства змогли працевлаштуватись понад 7 тис. місцевих жителів.

З наведеної нижче інфографіки видно, що найчастіше керівництво та власники компаній обирали західні області для розміщення.

Безумовно, це одна з головних економічних подій 2022 р., поряд із націоналізацією. Переміщення такої кількості підприємств та компаній країна не знала з часів Другої світової війни .

Підсумком релокації стане зростання промислового потенціалу у раніше переважно аграрних регіонах. Таким чином, відбувається вирівнювання позицій. Оскільки раніше схід України був промисловим, а захід – сільськогосподарським. Відповідно, одні регіони були економічно розвиненішими, інші – слабшими. З усім негативом, що випливає з цієї нерівності. Починаючи із сепаратистських настроїв донецької "еліти", типу "Донбас годує Україну".

Наступна інфографіка показує, що урядовою програмою релокації користувалися не тільки промислові підприємства.

Промпідприємств могло бути й більше. Головний стримуючий фактор – відсутність в аграрних регіонах інфраструктури, яка готова забезпечити промвиробництво.

Керівники підприємств, що зважилися на евакуацію, відзначають обмежену кількість відповідних проммайданчиків із підведеними комунікаціями необхідної потужності по воді, газу та електриці.

Через війну випуск одних деталей доводиться налагоджувати в одному місці, інших – в іншому. Що, звісно, ускладнює виробничі процеси. І веде до додаткових витрат.

У свою чергу, місцева влада намагається (по можливості) компенсувати ці незручності. Так, у Львові мерія пропонує підприємцям (малий бізнес) ваучери на релокацію вартістю до 100 тис. грн.

Гроші можна використовувати для оплати за оренду виробничого приміщення, на перевезення та ремонт обладнання. Звісно, 100 тис. грн. – не велика сума. Проте, крім цього, також є компенсаційний та інвестиційний ваучери сумою до 300 тис. грн кожен. Їх можна використовувати на ті самі цілі. Тож не випадково Львівська область лідирує за кількістю переміщених компаній та підприємств.

Загалом же максимальне сприяння при релокації готові надавати влади усіх регіонів. Бізнес ніколи не бачив такої підтримки від урядовців до війни.

Інфляція: на короткому налигачі

Досягнення Національного банку України щодо приборкання інфляції у 2009 році можна з повною підставою прирівняти до героїчних перемог ЗСУ на фронті.

Надрукувати для уряду понад 300 млрд. грн. (на покриття першочергових військових витрат) та при цьому отримати офіційну (розраховану за методикою Держстату) інфляцію за січень-листопад лише 25,7% - дорогого коштує.

Та й обмінний курс за таких обсягів незабезпеченої емісії цілком міг бути вже 50 грн /$. Однак НБУ не тільки підняв у червні свою облікову ставку з 10% до 25%, а й дуже багато продавав банкам свої депозитні сертифікати, зв'язуючи гривневу масу.

В результаті за підсумками листопада офіційна інфляція у місячному вираженні (порівняно з тим же місяцем попереднього року) знизилася до 0,7%. Це дуже добрий показник, якщо подивитися на динаміку останніх місяців.

На початку грудня уряд України отримав перші $1,5 млрд. від США в рамках грантової програми на $4,5 млрд. Дуже важливо, що це саме грант, а не кредит. Тобто, нам не доведеться потім повертати ці гроші із відсотками, вони передаються на безповоротній основі.

Загалом, за словами прем'єра Дениса Шмигаля, до початку зими офіційний Київ отримав від Вашингтона $13 млрд прямої бюджетної підтримки.

У свою чергу Рада ЄС 10 грудня погодила надання Україні в 2023 р. €18 млрд. Загальний обсяг європейського фінансування для України за період повномасштабної війни таким чином досягне €52 млрд, згідно з підрахунками Кільського інституту світової економіки (Німеччина).

Крім того, Шмигаль у жовтні анонсував розробку Міжнародним валютним фондом нової кредитної програми для України. За його словами, вона почне діяти у 2023 р. До цього часу (за період війни) МВФ виділив українському уряду позики на $2,7 млрд.

В результаті, на початок грудня валютні резерви НБУ досягли $27,95 млрд, перевищивши довоєнний рівень. На 24 лютого Нацбанк мав $27,4 млрд. І це незважаючи на величезні "вливання" валюти в банківську систему – для підтримки стабільного обмінного курсу та "зв'язування" гривневої маси.

Залишається нагадати, що знецінення гривні по відношенню до долара та євро – основний фактор, здатний розкрутити гіперінфляцію "а-ля 1990-ті роки". Але, оскільки за рахунок зовнішнього фінансування Нацбанку та Кабміну вдалося створити фінансову "подушку безпеки" – цей фактор у найближчій перспективі треба віднести до малоймовірних. Не найгірший підсумок для першого військового року. Україні є чим пишатися не лише у військовій сфері!

Віталій Кримов, "ОстроВ"