Так думает Донецк

Опрос проводился с 3 по 10 июля Центром исследований социальных перспектив Донбасса, при содействии Национального института поддержки демократии (США). Интервьюирование проводилось по стандартной квотной выборке, репрезентирующей взрослое население области по полу, возрасту и уровню образования. Ошибка репрезентативности не превышает 3-5 %. Опрошено 684 человека в 16 населенных пунктах области.

Так думает Донецк

C 10 по 17 сентября 2003 года Донецкий Информационно-Аналитический Центр провел социологическое исследование, посвященное изучению отношения жителей Донецкой области к актуальным проблемам Донбасса и Украины. Исследование проводилось по квотной выборке, репрезентирующей взрослое население области по полу, возрасту и уровню образования. Объем выборочной совокупности по области составил 900 человек. Ошибка репрезентативности не превышает 5%.

Данные в процентах представлены в диаграммах и таблицах. Выборка 900 респондентов по Донецкой области. Сроки проведения: 10 по 17 сентября 2003г.

ОЦЕНКА ОБЩЕЙ СИТУАЦИИ

Как в целом изменилась ситуация за последний год в Украине

Как в целом изменилась ситуация за последний год в в Донецкой области

Как ситуация в Донецкой области отличается от ситуации в других регионах Украины...

Субъективная оценка жителями области своего материального положения

УРОВЕНЬ ДОВЕРИЯ ВЛАСТЯМ

Уровень доверия общеукраинским властям

Уровень доверия областной власти

Уровень доверия местной власти

ОЦЕНКА ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПОЛИТИКОВ И ПОЛИТИЧЕСКИХ ПАРТИЙ

Оценка деятельности:

Оценка деятельности:

Партии, которые играют сегодня наиболее положительную роль в жизни Украины

ОТНОШЕНИЕ К РАБОТЕ ПРАВИТЕЛЬСТВА И ФИГУРЫ ПРЕМЬЕРА

Насколько эффективно правительство под руководством В. Януковича справляется с поставленными задачами

ПРЕЗИДЕНТСКИЕ ВЫБОРЫ

Интерес к информации о предстоящих президентских выборах в Украине

Уровень готовности жителей области принять участие в выборах президента Украины, если бы они состоялись в сентябре 2003 года

Как, по мнению респондентов, в Украине должен сменяться президент

Прототипы политических лидеров, на кого должен быть похож стиль руководства будущего президента Украины

Кого бы поддержали жители области, если бы выборы президента состоялись в сентябре этого года (открытый вопрос)

Кого бы поддержали жители области, если бы выборы президента состоялись в сентябре этого года (ответ из предложенного списка)

Если бы выборы президента состоялись в сентябре этого года, то за кого из кандидатов жители области никогда бы не стали голосовать

ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКИЙ БЛОК

Украине следует стать членом НАТО...

Украина может рассчитывать только на помощь России...

Украине следует интегрировать в ЕС

Договор между Украиной, Казахстаном, Белоруссией и Россией о создании ЕЭП является положительной инициативой

США и страны Западной Европы - единственная поддержка Украины...

Участие украинского военного контингента в восстановлении Ирака является правильным решением

В. Путин как президент играет положительную роль в жизни сегодняшней России

Русский язык должен стать вторым государственным языком в Украине

Восприятие бывших заключенных

Донецкий Информационно-Аналитический Центр провел социологическое исследование, посвященное восприятию бывших заключенных жителями Донецка. Исследование проводилось по стандартной квотной выборке, репрезентирующей взрослое население г. Донецка по полу и возрасту. Объем выборки составил 600 человек в 9 районах города Донецка. Ошибка репрезентативности не превышает 5%. Данные в процентах представлены в таблицах.

Есть ли в окружении респондентов - среди знакомых, соседей, родственников, друзей, коллег по работе и т.п. кто-либо, кто вышел из мест лишения свободы

Как респонденты относятся к тем, кто вышел из мест лишения свободы

Насколько сложно, по мнению респондентов, вернуть к нормальной жизни людей, которые побывали в местах лишения свободы

Какие меры, по мнению респондентов, могут быть наиболее эффективными, чтобы люди, вернувшиеся из мест лишения свободы быстрее вернулись к нормальной жизни

Кто/что, по мнению респондентов, влияет на то, что люди становятся преступниками

С точки зрения респондентов, всегда ли те, кто побывал в местах лишения свободы, совершают повторные преступления

Считают ли респонденты тех, кто вышел из мест лишения свободы социально опасными

Кто, по мнению респондентов, должен брать на себя основную ответственность за решение проблем людей, вышедших из мест лишения свободы

По мнению респондентов, стоит ли расходовать бюджетные средства на создание центров по реабилитации бывших заключенных, где специалисты могли бы оказывать им помощь в решении проблем

Были бы респонденты согласны пожертвовать что-нибудь (деньги, вещи, свое время и т.п.) в пользу вышедших из мест лишения свободы

Насколько согласны с данными утверждениями:

Насколько согласны с данными утверждениями

Так думает Донецк

C 16 по 26 мая 2003 года Донецкий Информационно-Аналитический Центр провел социологическое исследование, посвященное изучению отношения жителей Донецка к актуальным проблемам Донбасса и Украины. Исследование проводилось по стандартной квотной выборке, репрезентирующей взрослое население г. Донецка по полу и возрасту. Объем выборки составил 600 человек в 9 районах города Донецка. Ошибка репрезентативности не превышает 5%.

Данные в процентах представлены в диаграммах и таблицах.

Таблицы по результатам опроса общественного мнения жителей г. Донецка (май 2003 г.)

ПОЛИТИЧЕСКИЙ БЛОК

Кто, по мнению респондентов, из современных Украинских политиков являет собой идеал энергичного политика

СОЦИАЛЬНЫЕ НАСТРОЕНИЯ

ДОСУГ, СВОБОДНОЕ ВРЕМЯ

Так думает Донецк

"Малий і середній бізнес на Донеччині в контексті взаємодії з владою"
(за підсумками соціологічних досліджень 2002-2003 рр.)

ВСТУП

Малий і середній бізнес є основою економіки розвинутих країн світу. В Японії, США та Німеччині малий і середній бізнес займає найбільшу частку у створені ВНП. Крім того, на нього працює переважна кількість працюючого населення. Маючи більше можливостей для оновлення виробничої інфраструктури та асортименту товарів, малий і середній бізнес виступає головним інвестором у створені й впровадженні інноваційних технологій. Таким чином, саме малий і середній бізнес є рушійною силою соціально-економічного розвитку цих країн.

Інноваційний соціально-економічний розвиток України неможливий без динамічного розвитку малого і середнього бізнесу. Саме він може зменшити кількість безробітних, підвищити рівень реальної зарплати, виступити головним інвестором національної економіки, стати найбільшим оновлювачем економічної інфраструктури країни. Майбутнє України значним чином залежить від розвитку малого і середнього бізнесу. Ось чому так важливо знати стан розвитку малого і середнього бізнесу в Донецькій області та проблеми, що виникають у його щоденній діяльності та у взаємовідносинах з органами влади. Не в останню чергу важливо дослідити малий і середній бізнес як соціальну групу. Бо саме ця соціальна група, як свідчить міжнародний та й український досвід реформ, виступає важливою рушійною силою соціально-економічної трансформації суспільства. Порівняння результатів досліджень за 2002 - 2003 роки надасть змогу прояснити деякі характеристики і тенденції сучасного розвитку малого і середнього бізнесу в регіоні.

ПАРАМЕТРИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Соціологічні опитування представників малого і середнього бізнесу в Донецькій області проводились в два етапи - в 2002 і в 2003 роках - за єдиною методикою та інструментарієм для забезпечення можливості порівняння результатів. В 2002 р. проводилось пілотне опитування 88 бізнесменів. В 2003 р. проанкетовано 241 представник малого і середнього бізнесу в містах області.

Стосовно основного опитування 2003 р. маємо наступні показники по опитаних підприємцях. Представників малого бізнесу - 59 % (64 % в 2002), середнього - 24 % (23 % в 2002), не змогли визначитись з рівнем свого бізнесу - 17 % (13 % в 2002).

Проанкетовано 58 % чоловіків та 42 % жінок. Віковий склад представників бізнесу наступний: до 30 років - 29.5 % (26,2 у 2002)

Отже, майже 90% бізнесменів за віком до 50 років, а представництво основних вікових груп однакове.

За сферами діяльності були представлені:

Як бачимо, половина опитаних підприємців ведуть свій бізнес в торгівлі. Це в основному відповідає нинішній реальній структурі малого і середнього бізнесу.

Анкетування проводилось в різних за чисельністю населених пунктах Донецької області - великих, середніх і малих містах.

СУЧАСНИЙ СТАН МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

Порівняємо результати опитувань представників малого і середнього бізнесу, проведених в 2002 та 2003 роках в Донецькій області. В ході досліджень прояснялись їх розуміння ролі підприємництва в розвитку країни, стан малого і середнього бізнесу, проблеми взаємодії влади і бізнесу. Абсолютна більшість підприємців розуміють свою роль в розвитку економіки країни і мають високий рівень усвідомлення власної значущості в цьому. В обох опитуваннях поділяють думку, що розвиток малого та середнього бізнесу є обов'язковою передумовою економічного та соціального прогресу суспільства, практично дев'ять десятих підприємців (90%). Зазначимо, що і населення в цілому, за даними загальноукраїнських опитувань, також підтримує твердження про залежність економічного зростання в країні від розвитку малого та середнього бізнесу.

Проте оцінки сучасного етапу розвитку підприємництва в Україні залишаються тривожними (рис.1). Лише 10-12% побачили динамізм в розвитку і займають дуже оптимістичну позицію. Тоді як більша половина опитаних підприємців і в 2002, і в 2003 роках охарактеризували цей розвиток як повільний (53% та 55% відповідно). Однак можна помітити деякий позитив: незначний прогрес в оцінках 2003 року маємо із-за зменшення числа крайніх песимістів з 10% до 4%. Вони швидше за все перемістилися в групу більш поміркованих песимістів, які вважають, що розвитку практично немає. Їх кількість за рік зросла з 15% до 23%.

Рис.1 - Характеристика розвитку малого та середнього бізнесу в Україні (%)

Таким чином, незважаючи на непослідовну державну політику, підприємництво в Україні, хоч і повільно, все-таки розвивається. Це підтверджує і офіційна статистика. Кількість суб'єктів підприємництва на 1000 населення нині дорівнює 35. За цим показником українське підприємництво досягло рівня Франції та Німеччини [1]. Однак попри це підприємці в Україні почувають себе невпевнено.

Позитивних зрушень не відбулося у законодавчій базі, яка мала б активно сприяти розвитку малого та середнього бізнесу. На думку абсолютної більшості респондентів, опитаних в ці роки, існуюча законодавча база не створює передумов для ефективного розвитку малого та середнього бізнесу в Україні (81% та 82% відповідно). Дійсно, уже другий рік поспіль мале підприємництво перебуває під загрозою знищення свого головного досягнення - спрощеної системи оподаткування.

Звертають на себе увагу відповіді підприємців щодо масштабів "тінізації" даного типу бізнесу на сучасному етапі. На питання "Яка частина малого і середнього бізнесу в Україні знаходиться в "тіньовій" сфері?" відповіді розподілились наступним чином (в порядку зменшення):

• 21 % опитаних оцінили "тінь" в 70%;
• 19 % в 80%;
• 18 % в 50%;
• 15 % в 60%;
• 7 % в 90%;
• 6 % в 40%.

Тих, хто оцінив "тіньову" сферу в 10, 20 и 30 процентів набралось загалом лише 2,5%, а ще 2 % не поскупились на оцінку в 100% (!). Ухилились від відповіді чи не змогли відповісти - 9%.

З наведених даних витікає щонайменше два висновки. По-перше, масштаби "тіньової" сфери просто пригнічують - 80% опитаних представників бізнесу вважають, що більше половини всіх економічних процесів проходить в "тіні". По-друге, великий розкид оцінок свідчить про неоднозначність самого явища та уявлень про нього. Очевидно, що більшість опитаних скоріше орієнтувались на інтуїцію і свій практичний досвід знаходження за межами формальної економіки.

ПІДПРИЄМЦІ ПРО БАЖАНУ І РЕАЛЬНУ МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ З ВЛАДОЮ ТА ОСНОВНІ ПЕРЕШКОДИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Одна з болючих проблем українських підприємців - непередбачуваність рішень влади. Макроекономічне зростання нівелюється несприятливими діями органів державної влади. Судження самих представників малого і середнього бізнесу про допустиму чи бажану міру втручання держави в діяльність малого та середнього бізнесу є достатньо виразними, хоч й не одностайними.

Порівняння відповідей за два останні роки фіксує деякі цікаві зміни в думках (рис.2). Помітно збільшився у 2003 році порівняно з 2002 відсоток тих підприємців, хто вважає, що держава повинна здійснювати постійний контроль за діяльністю малого та середнього бізнесу (з 5 до 14 %). Відповідно, зменшилась кількість прибічників невтручання держави до справ бізнесу (з 32 до 23 %). І надій на це поменшало, і реальна практика заставляє підприємців бути більш тверезими навіть в мріях. Та й про власні гріхи своєї підприємницької діяльності вони знають добре, щоб особливо сподіватись на невтручання держави. Не змінилась лише думка абсолютної більшості, яка, дотримуючись принципу золотої середини, готова підтримати і прийняти частковий контроль з боку держави за власним бізнесом (2002-2003 рр. - 55 і 57% відповідно). Тут же зазначимо, що населення України набагато активніше підтримує в даному питанні необхідність широкого контролю за бізнесом. За даними загальноукраїнських досліджень, майже третина громадян вважає необхідним постійний контроль держави за діяльністю бізнесу (30%).

Рис.2 - Думка підприємців і населення щодо можливої міри втручання держави в діяльність малого та середнього бізнесу ? (%)

Збільшення частки підприємців, що підтримують підвищення до себе контролю з боку держави, як і ще вища підтримка населенням необхідності постійного контролю за малим і середнім бізнесом потребують пояснень. Що це може означати? По-перше, недостатній рівень захищеності інтересів населення як споживача товарів та послуг малого і середнього бізнесу. По-друге, підвищенням рівня конкурентної боротьби та жорсткості ринку взагалі, збільшенням кількості сумнівних інновацій. Малий і середній бізнес стає більш зацікавленим у створенні чітко визначених правил гри. Узгодження інтересів підприємців і суспільства з цього питання може створити міцний фундамент у розвитку підприємництва за ринковими засадами європейського типу економічної поведінки. Відповідальна економічна діяльність з боку підприємця перед суспільством і обмежений достатніми рамками контроль з боку держави - це необхідна умова подальшого розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.

Охарактеризуємо отримані дані з позицій існуючих різних моделей взаємовідносин влади і бізнесу. Спеціалісти виділяють три основні принципи взаємодії влади і підприємців. Це модель "невидимої руки", розповсюджена в більшості країн Східної Європи. Тут діють узаконені правила гри, регулювання держави мінімальне і порівняно доброзичливе, корупція слабка. Друга модель - "підтримуючої руки": КНР, Південна Корея, Сінгапур. Уряд стоїть над законом, використовує владу для допомоги бізнесу, рівень регулятивного впливу значно вищий. Бюрократи корумповані, але корупція відносно обмежена і організована. В третій моделі, моделі "грабіжницької руки", уряд такою ж мірою інтервенціоністський щодо бізнесу, проте значно менш організований, ніж в моделі "підтримуючої руки". Вона прижилась в більшості пострадянських країн. Органи влади представляють численні відносно незалежні структури, службовці яких переслідують власні цілі, включаючи хабарництво. Чиновники володіють достатньою владою, щоб заставляти бізнес підкорятися різноманітним грабіжницьким приписам. Корупція стає масовою і дезорганізованою. Не викликає сумніву бажання абсолютної більшості наших підприємців взаємодіяти з органами влади на принципах моделей "невидимої" або "підтримуючої" руки, та в такій же абсолютній більшості вони переконані, що сьогодні вони виживають за реальної моделі "грабіжницької руки" держави. Численні аргументи на користь такого висновку знайдемо нижче у наступних відповідях донецьких підприємців.

З огляду та те, що більшість підприємців охарактеризували розвиток малого та середнього бізнесу в Україні як повільний, позначимо причини, які з їх погляду сьогодні перешкоджають підприємництву в Україні (рис.3). Основні залишаються незмінними і всі вони пов'язані з владою, діяльністю чи бездіяльністю державних органів і чиновників. Чотири перші місця в довгому переліку перешкод розвитку приватної ініціативи, які називають підприємці, це:

• нестабільність та високі податки (73 і 75 %),
• корупція та вседозволеність чиновників (51 і 47 %),
• відсутність підтримки з боку держави (36 і 38 %),
• адміністративне втручання влади (32 і 31 %).

Рис.3 - Причини, що перешкоджають розвитку підприємництва в Україні (%)

Як і в 2002, представники малого і середнього бізнесу головною перешкодою назвали нестабільність та високі податки. Отже, податкова реформа, яка так складно рухається через законодавчу і виконавчу влади, потребує явного прискорення. Корупцію та вседозволеність чиновників і у 2002 і у 2003 рр. відмітила половина опитаних респондентів. Такий масив реагуючих на цю проблему підприємців свідчить про її виняткову гостроту. Практично кожен третій з бізнесменів, а то й частіше, жалілися чи на відсутність реальної підтримки з боку держави, чи на надмірне і обтяжливе адміністративне втручання.

Поділяють таке бачення бізнесменами проблем нашого підприємництва авторитетні політики та високі державні посадовці. Ю.Єхануров, голова комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва, стверджує: "Головним гальмом на шляху розвитку підприємництва залишається нереформована адміністративна система. Постійне розширення повноважень державних контролюючих структур, посилення втручання в підприємницьку діяльність через складне адміністрування створюють стимули для хабарництва." В.Грановський, керівник групи радників міністра економіки, також підкреслює: "Якщо ми говоримо про першочергові завдання розвитку підприємництва, то це проведення адміністративної реформи."[2] Діагноз сьогодні багатьма ставиться правильний та процес лікування поки що мало ефективний.

Суттєво зменшився у 2003 році відсоток тих, хто серед причин повільного розвитку бізнесу виділяє складності отримання кредитів (22 проти 36 %). Можливо дійсно система кредитування стала більш прийнятною для бізнесменів. У 2003 році підприємці частіше схильні вважати мафію та злочинність гальмівним фактором для бізнесу в Україні. На це вказав кожен п'ятий - 20 % порівняно з 14% у 2002 році. Деяке зростання цих відсотків сприймається як тривожний симптом. Опосередковано підтверджується не випадковість такого росту ще одним індикатором. Зросла з 4 до 12 % доля тих, хто стверджує відсутність рівних конкурентних умов ведення бізнесу.

ПІДПРИЄМЕЦЬ І ЧИНОВНИК ЯК АГЕНТИ КОРУПЦІЙНИХ ВІДНОСИН

Поставимо два питання. Перше. Як часто підприємець, існуючий у наших реаліях і шукаючи способи забезпечення власних інтересів, звертається до підкупу чи задобрювання чиновників? Друге. Як часто він опиняється в ситуації, коли чиновник явно показує, що для вирішення питання від нього вимагається винагорода? Відповіді на них дозволяють прослідкувати першоджерела корупційних відносин, встановити з певною мірою точності соціологічний факт інспірації тою чи іншою стороною нелегітимних стосунків між підприємцем і чиновником.

Рис.4 - Як часто бізнесмени для вирішення своїх проблем звертаються до матеріальної винагороди посадовим особам (%)

Стосовно першого питання картина така (рис.4). Представники малого і середнього бізнесу поділились на дві великі практично однакові групи і одну зовсім нечисленну за критерієм частоти використання підкупу чиновників в залагоджуванні своїх бізнес-справ. Це ті, хто звертається до такого способу майже завжди або достатньо часто - загалом 51-43 % (2002, 2003 рр.), хто звертається до цього не часто чи дуже рідко - загалом 42 - 46 %, і хто ніколи не використовує підкупу, будучи принципово проти таких методів вирішення проблем - 7-11 %. Таким чином, узагальнення даних може бути наступне: підприємницьке середовище у великих масштабах виробляє, розповсюджує підкуп, хабарництво, корупцію у взаємовідносинах з представниками державних служб для вирішення своїх проблем. Це одна сторона медалі.

Тепер маємо визначити роль представників державних служб у відносинах з підприємцями. Отримані дані досліджень показують, що з цієї сторони картина виглядає ще неприйнятніше. Тут бізнесмени поділились уже на три нерівних групи (рис.5). Найчисельнішою виявилась та, яка стверджує, що практично завжди або достатньо часто попадає в ситуації, коли посадова особа явно вказувала на необхідність грошової чи будь-якої винагороди. Вона за обсягом складає 61 - 53 % опитаних за обидва роки. Друга за чисельністю група - ті, хто не часто або дуже рідко опинявся в подібній ситуації - 37 - 39 %. Остання найменша група просто непристойно мала - 2-8 % підприємців. Це ті, кому вдалося не попасти в корупційну ситуацію при спілкуванні з чиновниками. Висновок тут напрошується ще більш різкий. Бізнес-середовище вважає здебільшого, що державні службовці в більшості своїй не лише продажні, а й агресивно вимогливі щодо вибивання хабарів за відповідні послуги. Це друга сторона медалі взаємних відносин між українським підприємництвом і українським чиновництвом.

Рис. 5 - Як часто Вам приходилося бути у ситуації, коли посадова особа явно вказувала на необхідність отримання від Вас грошової чи будь якої іншої винагороди? (%)

Дві третини опитаних (66 %) переконані тою чи іншою мірою, що в більшості випадків надійніше домовитися за певну винагороду з державним службовцем, від якого залежить вирішення питання, ніж намагатись вирішити його законним шляхом. Лише один з десяти підприємців не погодився з такою думкою. Вважають за потрібне вступати з представниками державних структур в неофіційні стосунки для отримання різноманітних привілеїв 41 % опитаних, тоді як не приймають таку позицію в два рази менше підприємців - 21 %. Може дещо втішити при таких показниках "моральності" сфери бізнесу і сфери влади хіба що те, що за попередній рік цифри були ще вищими.

При цьому підприємці як певна соціальна група, існуюча в жорстких умовах виживання в несправедливій конкуренції, в умовах правової невизначеності, тиску контролюючих органів, подвійної бухгалтерії, в здеморалізованому обома сторонами середовищі при відсутності групової професійної етики, проявляють амбівалентність, роздвоєність стосовно правил життя і ведення бізнесу. Внутрішній моральний закон, який має бути і є в багатьох, не дозволяє більшості серед підприємців бути вдоволеними таким станом і беззаперечно приймати нинішню аморальність їхнього професійного буття. Адже лише чверть опитаних (26 %) погодились прийняти позицію "якщо щось вирішує наші проблеми, то не важливо, морально це чи ні". Бажання нормальних, законних, цивілізованих умов діяльності проявилось у виборі половини опитаних підприємців (49 %), які з тою чи іншою мірою категоричності не погодились з подібним кредо. Ще чверть (25 %) так і не зуміли вибрати свою позицію, залишившись в хитаннях.

РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ КОРУПЦІЇ І ХАБАРНИЦТВА ТА ЇХ ЦІНА ДЛЯ ПІДПРИЄМЦІВ

Корупція, хабарництво, побори і підношення мають місце практично в усіх сферах взаємодії підприємницьких і державних структур. Вони розповсюджені, як заявляють підприємці, від реєстрації підприємств до отримання ліцензій на певні види діяльності, отримання вигідних замовлень і особливо при перевірках різноманітних контролюючих органів. Рівень розповсюдженості в оцінках опитаних коливається в залежності від конкретної сфери і особистого досвіду респондентів. Вважаються менш широко присутніми такі стосунки:

• при аренді приміщень (42 % вказали на широку чи дуже широку наявність їх тут, тоді як 35 % - на малу чи дуже малу);
• при реєстрації підприємств (56 % - широка чи дуже широка присутність, при 29 % - мала чи дуже мала);
• при отриманні потрібних замовлень (58 % - широка чи дуже широка присутність, при 27 % - мала чи дуже мала).

Виростають цифри розповсюдженості корупції при отриманні представниками бізнесу ліцензій на окремі види діяльності. Тут вже 70 % опитаних вказують на наявність достатньо широкої, а то й дуже широкої корупції, при 20 % тих, хто заперечує це.

Та особливо одностайними стають підприємці в оцінках корупції і хабарництва при перевірках різних контролюючих органів - від податківців до пожежників.

Дані дослідження 2003 року фіксують посилення переконаності підприємців у широкому розповсюдженні корупції та хабарництва при всіляких перевірках - податкових служб, пожежників, санінспекції і т.п.: 85 % опитаних говорять про дуже широке або достатньо широке їх існування.

Рис.6 - Розповсюдження корупції та хабарництва при перевірках (податківців, пожежників тощо) (%)

Немає сумніву в тому, що такі відносини стають майже традиційними. Контролери "не розуміють" принципових бізнесменів, а останні рідко встоять перед спокусою зняти хабарем або хоча б мінімізувати претензії перевіряючи, тим більше що претензії також нерідко законні.

Продовжує існувати у компаніях практика періодичних неофіційних платежів "своїм людям" у відповідних структурах. Біля половини опитаних представників малого і середнього бізнесу (45 %) повністю погодились, або сказали, що частіше всього це так, з твердженням "для компаній мого сектору економіки періодичні неофіційні платежі є звичайною справою". В середньому такі платежі службовцям різноманітних державних органів забирають у фірм 15% річного прибутку, проте в окремих випадках і до 90%.

Картина розходів фірм на підкуп, задобрювання чи подяки за послуги чиновникам добре видна з діаграми (рис. 7). Правда 22 % підприємців ухилилися від відповіді на таке гостре питання, незважаючи навіть на анонімність процедури анкетування. Проте 8 з 10 опитаних дали конкретні відповіді.

Рис. 7 - Процент річного прибутку підприємців, який йде на виплату неофіційних платежів службовцям різноманітних державних органів (%)

Лише приблизно один з п'яти (18 % ) не розходують на це ресурси, або вони є зовсім незначними. Чверть від усіх опитаних (26 %) показали 5-10 % річного прибутку, що йде на подібні виплати. Але кожний п'ятий (19 %) вказав уже розходи на задобрювання чи підкуп чиновників на рівні і 25 %, і 30 %, і ще більше від річного прибутку. Цифри надзвичайно красномовні.

Тому не викликає подиву зростання стурбованості підприємців негативним впливом широкого хабарництва і корупції для нормального розвитку приватного бізнесу (рис 8).

Рис.8 - Оцінка підприємцями загрози для розвитку бізнесу з боку корупції та хабарництва (%)

Порівняно з 2002 роком у представників малого та середнього бізнесу підвищилось розуміння того, що корупція та хабарництво являють загрозу здоровому розвитку підприємництва в країні. В 2003 р. 90 % опитаних пристали на думку, що загроза для розвитку бізнесу з цієї сторони є надзвичайно або достатньо серйозною, тоді як в минулому році погодились з цим 75 %.

СПОСОБИ ВІДСТОЮВАННЯ ВЛАСНИХ ІНТЕРЕСІВ

Серед відповідей на питання "які способи відстоювання власних інтересів найбільш ефективні в сучасних умовах?" самою розповсюдженою, - за 60%, - виявилась відповідь: використання особистих зв'язків і знайомств. Майже 20% знаходять найбільш ефективним вирішення проблем з допомогою підношень, матеріальної винагороди. З сумом сприймаються твердження 16 % підприємців, що вони не бачать ніяких дієвих способів захисту власних інтересів.

Приблизно один з десяти представників малого і середнього бізнесу покладають надії на звернення в державні органи (11 %) або в громадські організації (9 %). Абсолютно не сприймаються підприємцями такі форми захисту інтересів як участь в страйках, демонстраціях, мітингах, чи в діяльності профспілок і політичних партій. Це свідчить як про нерозвиненість колективної групової самосвідомості сучасного бізнес-середовища, так і про недієвість в наших умовах форм відстоювання інтересів соціальних груп, прийнятих у розвинених країнах. Проте, доля вказавших на можливість звернення до суду ( 24 %) породжує обережний оптимізм.

Особистий практичний досвід відстоювання власних інтересів має ті ж пріоритети. Абсолютною більшістю використовувались в таких ситуаціях впродовж останнього року особисті знайомства і зв'зки (58 %). Друга за частотою форма розв'язання проблем у бізнесменів - підношення, матеріально виражені подяки, або, простіше, хабарі (28 %). Приблизно чверть опитаних зверталися до суду (24 %). Цікаво, що на відміну від минулого року, у 2003 р. суттєво зросла кількість тих, хто шукав допомоги в державних органах і громадських організаціях (відповідно 8 і 14 %).

БЛАГОДІЙНІСТЬ ОЧАМИ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

Ставлення суспільства до малого і середнього бізнесу складається з оцінки його соціальної віддачі. При цьому одним із важливих індикаторів виступає благодійність підприємництва. В розвинутих країнах світу благодійність підприємця є однією з головних ознак його високої економічної культури. Якщо малий і середній бізнес регіону прагне залучити підтримку з боку суспільства у стосунках з владою, налагодити конструктивний діалог з населенням, то він повинен активно займатись благодійністю.

Чи може на думку підприємців благодійність з боку представників бізнесу зменшити рівень злиденності й бідності в Україні? Лише кожен десятий (11 %) респондентів вважає, що може й, причому, істотним чином. Дещо - вважає 26 % підприємців. Основна маса - 40 % - опитаних представників малого і середнього бізнесу стверджують, що якщо і може, то лише для окремих людей. Та 13 % кажуть, що благодійність бізнесу не може пом`якшити цю гостру соціальну проблему в принципі. Отже фіксуємо дуже скептичне ставлення наших підприємців до соціальних можливостей благодійницької діяльності бізнесу.

Виникає й інше питання. Яка позиція підприємництва відносно благодійності є на думку малого і середнього бізнесу найбільш прийнятною? 19 % опитаних вважає, що благодійність не є завданням бізнесу. Ще 9 % нагадує, що малий і середній бізнес сам знаходиться в скрутних умовах і пробує вижити. Але 25 % підприємців готові брати участь у благодійництві при наявності можливостей. 37 % вказують на те, що благодійність є справою доброї волі і можливостей фірми. І лише 11 % переконані, що участь в благодійництві є не тільки справою доброї волі, але і обов`язком малого і середнього бізнесу. Отже, підприємці здебільшого вважають благодійність важливою, але не обов`язковою рисою своєї діяльності.

Які ж засоби обирає бізнес в благодійництві? Постійні грошові та товарні внески вважають найбільш прийнятними лише 5 %. Разові грошові чи товарні пожертви - 20 %. Самостійне вручення допомоги приваблює 38 %. Адресна ж допомога людині, що гостро її потребує поділяється абсолютною більшістю респондентів (53 %).

На завершення подивимось на самооцінку підприємцями власного матеріального стану та змін у своєму житті (рис.9). Стверджують, що за останні п'ять років їх життя змінилось на краще майже 6 з 10 респондентів (58 %). Порівняно з 2002 роком більше людей стали вважати, що їх життя значно покращилось. Також знизився відсоток респондентів, які нарікають на значне погіршенні власного життя. Однак і в цьому, відносно більш благополучному в матеріальному відношенні середовищі, помітною є група тих, життя яких в останні роки погіршилось. Загалом це 17-18 % представників донецького малого і середнього бізнесу.

Рис.9 - Як змінилось життя опитаних за останні 5 років(%)

За результатами дослідження можна створити наступну структуру добробуту малого і середнього бізнесу. Перша група - це група малого бізнесу з низьким рівнем прибутку, яка становить більше третини респондентів (39 %). Це ті підприємці, прибутку яких вистачає на задоволення лише найнеобхідніших потреб. Більшість зароблене вони витрачають на харчування. Друга група - група малого і середнього бізнесу з середнім рівнем прибутку. Вона становить 33 %. Представники цієї групи задоволені рівнем свого прибутку, але купівля достатньо коштовних речей викликає в них складнощі. Третя група - група середнього бізнесу, що оцінює своє життя як заможне. Представників цієї групи налічується 27 %. Четверта група - група середнього бізнесу, що наближається до рівня великого бізнесу. Вона може дозволити собі все що забажає. Її складають 2,1 % підприємців.

Якщо порівняти структуру малого і середнього бізнесу із розподілом за рівнем прибутку, то виявиться наступне. Малий бізнес складає переважно перша група підприємців. Зменшення конкурентоспроможності і прибутковості малого бізнесу разом з підвищення рівня очікувань від економічної діяльності спричиняє глибинну кризу в малому бізнесі. Це є чинником зменшення підприємницької активності населення. Отож розвиток малого і середнього бізнесу буде обумовлюватись подоланням низхідних тенденцій в малому бізнесі регіону.

Голова Iнституту к.ф.н. В.П.Кiпень

Так думает Донецк

Донецьким Iнститутом соцiальних дослiджень i полiтичного аналiзу в спiвпрацi з Комiтетом виборцiв України за пiдтримки програми "Партнерство за прозоре суспiльство" в сiчнi-лютому 2003 року в Донецькiй областi проведено соцiологiчне дослiдження "Проблема бiдностi на Донеччинi та прозорiсть мiсцевої влади очима громадян"". Дослiдження здiйснювалось методом iнтерв'ювання на основi комбiнованої ступiнчастої вибiрки за адресами проживання. Опитування проведено в 10-ти мiстах областi i шести селах двох районiв. Обсяг вибiрки склав 700 чоловiк. Параметрами вiдбору стали територiя i мiсце проживання респондентiв, їх стать i вiковi характеристики.

Бiднiсть на Донеччинi

Дослiдження фiксує яскраво виражену "пiрамiдальну" соцiальну структуру суспiльства. В основi цiєї пiрамiди знаходиться основна маса населення регiону - бiднi (25 %) i забезпеченi нижче середнього рiвня (37 %). Трохи бiльше третини вiднесли себе за мiрою забезпеченостi до середнього рiвня (36 %). I сумарно лише менше 2 % громадян визнають своє матерiальне положення вищим середнього.

РОЗУМIННЯ ПРОБЛЕМИ БIДНОСТI. Проблема бiдностi широким загалом населення сприймається дуже гостро. Вона майже одностайно оцiнюється як головна проблема країни. З цим погодились дев'ять з кожних десяти донеччан (91%). Рiдше пiдкреслювалась гострота проблеми молоддю в порiвняннi з тотальною занепокоєнiстю цим серед людей на рiвнi 60 рокiв i бiльше (80 % проти 95-98 %). 79% опитаних розумiють бiднiсть як нестачу засобiв для простого iснування. Два з кожних п'яти опитаних пояснюють бiднiсть як вiдсутнiсть засобiв для задоволення матерiальних потреб (40%) i нездатнiсть оплатити лiкування (41%). Тут бiднiсть виступає як злиденнiсть. Значною частиною людей бiднiсть сприймається в бiльш широкому значеннi як стан, що включає незадоволенiсть i неможливiсть реалiзацiї таких соцiальних потреб, якi невiд'ємнi вiд достойного людського життя. На це вказують чверть респондентiв по Донецькiй областi. В їх розумiннi бiднiсть - це i вiдсутнiсть в достатньому обсязi засобiв для задоволення духовних потреб (24%), i неможливiсть оплатити власне чи дiтей навчання (26%). Це бiднiсть як незабезпеченiсть. Є й третiй пласт у розумiннi бiдностi частиною людей. Кожний восьмий респондент вказав на те, що розумiє бiднiсть як вiдсутнiсть засобiв для придбання машини чи квартири (12%).

СОЦIАЛЬНО-ЕКОНОМIЧНИЙ СТАН ЛЮДЕЙ. Загалом мають якiсь засоби для iснування - роботу, пенсiю, стипендiю - 88 % жителiв. Кожен восьмий житель (12 %) не має нi роботи, нi пенсiї чи стипендiї, 4 % з них стоїть на облiку в службi зайнятостi, iншi 8 % - не стоять. Означили себе як безробiтнi 9 % опитаних. Двi третiх донеччан вказали, що отримуванi зарплати, пенсiї i стипендiї їх не можуть влаштувати, тому що платять дуже мало (66 %). Також двi третини опитаних (67 %) заявляють, що у них в сiм'ї на душу приходиться менше 200 грн. Ясно, що в бiльшостi своїй саме вони не можуть бути влаштованими своїми доходами. З цiєї групи слiд окремо видiлити пiдгрупу людей у 27 %, сiмейний душовий доход яких ще в два рази нижчий - всього до 100 грн. Найвищий процент таких сiмей проживає в сiльськiй мiсцевостi та в малих депресивних мiстах. Цi сiм'ї знаходяться нижче межi фiзичного виживання. Саме з даних груп багато тих, хто вiдчуває гостру потребу буквально в усьому - вiд лiкiв, одягу, взуття до оплати комунальних послуг, ремонту житла, замiни меблiв (загалом до 20 %). Ще 43 % жителiв регiональної громади не можуть собi дозволити придбати, хоча вiдчувають гостру потребу, побутову технiку i пристрої, аудiо та вiдеотехнiку, комп'ютер. Третина заявила про доходи в сiм'ї вище 200 грн. З них 25 % мають за їх словами вiд 200 до 400 грн. на душу, а 8 % - до 500 грн. i бiльше. Такi доходи рiдкiсть в сiльськiй мiсцевостi, основна частка їх в мiстах областi.

УЯВЛЕННЯ ПРО МIНIМАЛЬНИЙ, СЕРЕДНIЙ I МАКСИМАЛЬНИЙ РIВНI ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТI. Уявлення бiльшостi донеччан про мiнiмальну забезпеченiсть вкладаються в 100 американських доларiв (550 грн.) мiсячного доходу. Середнiй рiвень забезпеченостi здебiльшого окреслюється десь 200 $ (?1100 грн.). Мiнiмальнi запити тут сягають "аж" 150 грн., тодi як максимальнi - 15 тис. грн. Максимальний рiвень забезпеченостi уявляється в середньому вiдповiдним приблизно 700 $ (3600 грн.) на мiсяць. Найбiльш скромний запит максимальної забезпеченостi обмежується всього 250 грн. доходу, найбiльш високий - 30 тис.$. Отже, запити переважної бiльшостi донеччан не можна назвати надмiрними. Разом з тим, iснує прiрва мiж розумiнням забезпеченостi бiльшiстю людей i уявленнями про неї "нових" українцiв.

БАЧЕННЯ ШЛЯХIВ ПОДОЛАННЯ БIДНОСТI. Ключовим напрямом подолання бiдностi в очах населення здебiльшого виступає пiдвищення заробiтної плати, пенсiй та стипендiй. За це висловились 70 % опитаних донбасiвцiв. Друга за чисельнiстю група опитаних вибрала принципово iнший шлях виходу з бiдностi в нашiй країнi. Вони вважають за необхiдне перш за все спростити i вдосконалити правову, податкову i банкiвську системи та дати можливiсть людям самостiйно заробляти грошi (46 %). Такий пiдхiд бiльше пiдходить для працездатного населення i може свiдчити про формування у багатьох людей орiєнтацiї на власнi сили. Багато хто вже не сподiвається на те, що "дадуть", хоче лише, щоб не забирали заробленого та створили бiльш лояльнi умови для самодiяльної активностi людей. Кожен п'ятий радив збiльшити дотацiї найбiльш знедоленим верствам населення (20 %). Стiльки ж пропонують збiльшити податки на багатих на користь бiдних (19 %).

Прозорiсть мiсцевої влади

ДУМКА НАСЕЛЕННЯ ПРО ПОВНОВАЖЕННЯ МIСЦЕВИХ ОРГАНIВ ВЛАДИ. Бiля половини опитаних вважають, що мiсцева влада має достатньо повноважень для вирiшення вiдповiдних проблем. Меншою мiрою це стосується районної влади. Сумарно 32-41% жителiв регiону не мають iнформацiї стосовно того, що можуть робити i за що мають вiдповiдати обласна, мiська i районна влади. Така "слiпота" немалої частини громадян не може не турбувати.

ОЦIНКА ДIЯЛЬНОСТI МIСЦЕВОЇ ВЛАДИ. Беззастережну пiдтримку влада в регiонi має лише у 6 -13 % дорослих громадян. Вони погодились з твердженням, що мiсцева влада проводить в цiлому правильну полiтику i вже добилась позитивних результатiв. Резервом соцiальної пiдтримки влади в областi може стати ще 19 - 26 % жителiв регiону. Останнi готовi признати наявнiсть в органiв влади хороших iдей, але й неспроможнiсть їх реалiзувати. Частина цю неспроможнiсть вiдносить на рахунок недостатнiх повноважень. Отже позитивне - наявне чи ймовiрне - ставлення до мiсцевих органiв влади iснує десь у 25-35 % населення областi. Переважає негатив в оцiнках влади. Радикальний негативiзм у ставленнi до мiсцевої влади притаманний 16-19 % населення. Вони переконанi у нездатностi нинiшнiх властей вирiшити проблеми областi чи мiсцевостi i вимагають вiдставки останнiх. Багато заперечень полiтика органiв мiсцевої влади викликає ще у 23-27 % опитаних. Таким чином, потенцiал соцiального невдоволення дiяльнiстю мiсцевих органiв влади сягає 40-45 % громадян областi. Вищий середнього критичний потенцiал зосереджений в обласному центрi, на селi, в шахтарських поселеннях, в депресивних мiстах. Не пiдтвердилась залежнiсть невдоволеностi владою вiд рiвня матерiального благополуччя людей. Не визначилися в своєму ставленнi до влади вiд п'ятої до третьої частини опитаних жителiв (20 - 33 %).

IНФОРМОВАНIСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЩОДО ДIЯЛЬНОСТI МIСЦЕВОЇ ВЛАДИ. Лише 37% знайомi (добре або частково) з тим, що влада здiйснює для вирiшення мiсцевих проблем. Разом з тим, лише 22% громадян вiдповiли, що вони мають потребу в додатковiй iнформацiї стосовно дiяльностi мiсцевих органiв влади, хоча заявили про своє незнайомство з їх дiяльнiстю бiльше половини опитаних. Це свiдчить про вiдсутнiсть у бiльшостi громадян iнтересу до роботи мiсцевих органiв влади. Тi, хто слiдкує за роботою мiсцевих органiв влади частiше всього отримують iнформацiю з телепрограм (55%) або з газет (46%), здебiльшого мiсцевих, а то й вiд знайомих (27%).

ПРОЗОРIСТЬ МIСЦЕВОЇ ВЛАДИ. Сiм з кожних десяти опитаних вважають мiсцевi органи влади закритими i непрозорими для людей (71 %). Готових виставити позитивнi оцiнки на предмет доступностi i прозоростi влади в три рази менше (22 %). Такi пропорцiї оцiнок залишаються практично незмiнними в усiх групах людей: серед городян i селян, серед бiдних i багатих. Отже, реальнi комунiкацiї мiж органами влади i населенням, мiж журналiстами i органами влади все ще далекi вiд оптимальних. В цiлому, iнформацiйна полiтика органiв влади та мiсцевих ЗМI, як бачимо, має ще дуже великi резерви.

ПАРАМЕТРИ ДОСЛIДЖЕННЯ

Дослiдження проведено в сiчнi-лютому 2003 року в 10-ти мiстах областi i шести селах двох районiв. Опитування здiйснювалось методом iнтерв'ювання на основi комбiнованої ступiнчастої вибiрки за адресами проживання. Обсяг вибiрки сягав 700 чоловiк. Параметрами вiдбору стали територiя i мiсце проживання респондентiв, їх стать i вiковi характеристики. Заданi параметри вибiрки витриманi. Вибiрка репрезентативна, помилка вибiрки складає 3%.

Проiнтервйовано 45,4 % чоловiкiв та 54, 6 % жiнок. Iз них 20 % проживає в обласному центрi, ще 71 % в iнших мiстах, а 9 % - в селах. Бiля двох третин опитаних - люди одруженi (63 %), iншi нi. Бiльше чвертi неодружених проживають самостiйно (27 %), а кожний десятий - з батьками.

Найчисельнiшою соцiальною групою серед опитаних стали пенсiонери (32,4 %), що вiдповiдає їх кiлькостi в структурi населення областi. Наступною за чисельнiстю верствою стали робiтники промисловостi, сфери обслуговування i сiльського господарства (24,7 %). Третю позицiю зайняли службовцi (17,3 %). Достатньо багато серед опитаних виявилось безробiтних (9,1 %). Найменш представницькими групами в опитуваннi стали студенти (7 %), вчителi i лiкарi (5,3 %) та пiдприємцi (4,1 %). Даний соцiальний склад опитаних вiдповiдає основним пропорцiям населення областi.

РОЗУМIННЯ ПРОБЛЕМИ БIДНОСТI

Проблема бiдностi широким загалом населення сприймається дуже гостро. При дуже високiй одностайностi громадської думки вона оцiнюється як головна проблема країни. З цим погодились дев'ять з кожних десяти донеччан (91%). I менше 8% вiднесли її до другорядних проблем. Бiльш гостро проблема бiдностi переживається сiльськими жителями та в невеликих мiстах, нiж в обласному центрi. Рiдше пiдкреслювалась гострота проблеми молоддю в порiвняннi з тотальною занепокоєнiстю цим серед людей на рiвнi 60 рокiв i бiльше (80 % проти 95-98 %).

Важливiсть проблеми бiдностi в Українi (%)

Така погодженiсть рiзних груп людей стосовно високої значимостi проблеми бiдностi пояснюється двома основними факторами. Перший i головний - реальна наявнiсть масової бiдностi, в якiй знаходяться або яку бачать майже всi. Другим є широта розумiння даного соцiального феномену, рiзноплановiсть змiстовного наповнення людьми поняття бiдностi. Звичайно, як бачимо, домiнантним лишається сприйняття поняття бiдностi на рiвнi елементарного виживання. Адже 79% опитаних позначили бiднiсть як ситуацiю нестачi засобiв для простого iснування. В цьому ж руслi йдуть двi наступнi за рейтингом позицiї трактування населенням феномену бiдностi. Два з кожних п'яти опитаних пояснюють бiднiсть як вiдсутнiсть засобiв для задоволення матерiальних потреб (40%) i нездатнiсть оплатити лiкування (41%). Найгострiше останнє - нездатнiсть оплатити лiкування - сприймається жителями мiст областi, тодi як на селi значно рiдше це пiдкреслювали (44 % проти 32 %). Напевне пояснити таке можна лише традицiйно поганим медичним забезпеченням сiльських жителiв, а отже i значно рiдшим звертанням останнiх до медикiв.

Таким чином, мова в першу чергу йде про нереалiзованiсть первинних вiтальних умов iснування людини, коли ставляться пiд загрозу її право на життя i здоров'я. Тут бiднiсть виступає як злиденнiсть.

Проте значною частиною людей, як показує опитування, бiднiсть сприймається в бiльш широкому значеннi. Не лише як матерiальна злиденнiсть, а й як стан, що включає незадоволенiсть i неможливiсть реалiзацiї бiльш широких соцiальних потреб, якi дiйсно невiд'ємнi вiд достойного людського життя. В сучасному трактуваннi бiдностi, прийнятому мiжнародною спiльнотою, в нього включенi такi компоненти як нереалiзованiсть культурних i духовних потреб та iнтересiв особистостi. Саме на це вказують чверть респондентiв по Донецькiй областi. В їх розумiннi бiднiсть - це i вiдсутнiсть в достатньому обсязi засобiв для задоволення духовних потреб (24%), i неможливiсть оплатити власне чи дiтей навчання (26%).

Розумiння стану бiдностi людьми (%)

Опитування виявило наявнiсть ще й третього пласту в розумiннi бiдностi частиною людей. Хоча розповсюдженiсть його вiдносно невелика, однак це також слiд сприймати як реальний соцiальний факт. Кожний восьмий респондент вказав на те, що розумiє бiднiсть як вiдсутнiсть засобiв для придбання нової машини чи квартири (12%). Зрозумiло, що таке сприйняття бiдностi досить далеко стоїть вiд бiдностi як злиденностi. Тут швидше мова йде про суб'єктивне самопочуття, про психологiчний стан дискомфорту при порiвняннi власного становища з рiвнем життя тої соцiальної групи, яка для них виступає зразком, бажаною моделлю. В соцiологiї такий стан особистостi чи групи має назву депривацiї.

СОЦIАЛЬНО-ЕКОНОМIЧНИЙ СТАН ЛЮДЕЙ

Чим же характеризується соцiально-економiчний стан людей в областi, що може пояснити такi оцiнки бiдностi? Загалом мають якiсь засоби для iснування - роботу, пенсiю, стипендiю - 88 % жителiв. Iз них 4 % визнали, що пiдробляють додатково i лише 2 % цi додатковi доходи не декларують. Не варто сприймати дану цифру надто серйозно; українцi в цiлому, донеччани зокрема, не вiдзначаються особливою вiдвертiстю, навiть перед соцiологами, коли мова заходить про доходи i сплату податкiв. Репресивне ставлення до них держави дає адекватне ставлення людей до держави.

Кожен восьмий житель (12 %) не має нi роботи, нi пенсiї чи стипендiї, 4 % з них стоїть на облiку в службi зайнятостi, а iншi 8 % - не стоять. Означили себе як безробiтних 9 % опитаних.

Цiкаво розподiлились судження донеччан вiдносно задоволеностi своїми грошовими доходами. Двi третiх вказали, що отримуванi зарплати, пенсiї i стипендiї їх не можуть влаштувати, тому що платять дуже мало (66 %). Тут питань не виникає, знаючи низький рiвень офiцiйних виплат основнiй масi людей. Разом з тим достатньо велика частка людей (27 %), також пiдкреслюючи незначний рiвень отримуваних виплат, заявила, що вони їх все-таки влаштовують. Досить несподiваний висновок. Що це: скромнiсть запитiв, вмiння вдовольнятися малим чи саме трактування того, що означає "досить мало платять", у рiзних людей з цiєї групи серйозно розходиться? Думаємо, швидше за все присутнi обидва моменти.

Останнi 7 % - найбiльш благополучнi, власнi доходи їх повнiстю влаштовують. Отже, сумарно третину донеччан отримуванi грошовi виплати все-таки влаштовують.

Як влаштовує зарплата, пенсiя, стипендiя в порiвняннi з рiвнем заявленого доходу на члена сiм'ї (%)

Порiвнюючи цi вiдповiдi з заявленими жителями областi мiсячними доходами на кожного члена сiм'ї, виходимо на майже повне спiвпадання чисельностi видiлених вище основних груп з групами по критерiю грошових доходiв на члена сiм'ї. Тут також двi третини опитаних (67 %) заявляють, що у них в сiм'ї на душу приходиться менше 200 грн. Ясно, що в бiльшостi своїй саме вони не можуть бути влаштованими своїми доходами. З цiєї групи слiд окремо видiлити пiдгрупу людей у 27 %, сiмейний душовий доход яких ще в два рази нижчий - всього до 100 грн. Найвищий процент таких сiмей проживає в сiльськiй мiсцевостi та в малих депресивних мiстах. Маючи такi доходи цi сiм'ї реально знаходяться нижче межi фiзичного виживання.

Саме з даних груп багато тих, хто вiдчуває гостру потребу буквально в усьому - вiд лiкiв, одягу, взуття до оплати комунальних послуг, ремонту житла, замiни меблiв (загалом до 20 %). Ще 43 % жителiв регiональної громади не можуть собi дозволити придбати, хоча вiдчувають гостру потребу, побутову технiку i пристрої, аудiо та вiдеотехнiку, комп'ютер; 7 %, за їх словами, мають гостру потребу в автомобiлi. Без сумнiву, значна частина тих, хто зорiєнтований в потребах на достатньо дорогi речi, вiдносять себе до груп з бiльш високими доходами.

Третина респондентiв заявила про доходи в сiм'ї вище 200 грн. З них 25 % мають за їх словами вiд 200 до 400 грн. на душу, а 8 % - до 500 грн. i бiльше. Такi доходи практично рiдкiсть в сiльськiй мiсцевостi i порiвняно бiльша частка їх в мiстах областi. Як бачимо таке розподiлення повнiстю корелює з групами, яких влаштовує тою чи iншою мiрою отримуванi ними виплати.

Розглянутi спiввiднесення дають багато для пояснення отриманого групування населення областi по шкалi "бiднi-багатi". Виходячи з того, що вiднесли себе до багатих лише 0,4 % опитаних, на дiаграмi цю позицiю ми об'єднали з позицiєю "забезпеченiсть вище середнього рiвня". Розподiл вiдповiдей фiксує яскраво виражену "пiрамiдальну" соцiальну структуру суспiльства. В основi цiєї пiрамiди знаходиться основна маса населення регiону - бiднi (25 %) i забезпеченi нижче середнього рiвня (37 %). Трохи бiльше третини вiднесли себе за мiрою забезпеченостi до середнього рiвня (36 %). I сумарно лише менше 2 % громадян визнають своє матерiальне положення вищим середнього.

Вiдносять себе за рiвнем забезпеченостi до ... (%)

УЯВЛЕННЯ ПРО МIНIМАЛЬНИЙ, СЕРЕДНIЙ I МАКСИМАЛЬНИЙ РIВНI ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТI

Уявлення людей про грошовий еквiвалент рiзних рiвнiв забезпеченостi дають пiдстави судити, по-перше, про мiри оцiнок, якi ними використовуються при вiднесеннi себе до тої чи iншої соцiальної групи i, по-друге, про їх орiєнтацiї стосовно бажаних рiвнiв доходiв. Останнє можна квалiфiкувати як соцiальнi сподiвання населення.

Пропонувалось визначити кiлькiсть грошей, якi мав би отримувати щомiсяця чоловiк, щоб рахувати себе мiнiмально забезпеченим, середньо забезпеченим i високо забезпеченим.

Уявлення бiльшостi донеччан про мiнiмальну забезпеченiсть вкладаються в 100 американських доларiв (550 грн.) мiсячного доходу. Хоча частина вiдчувала б себе мiнiмально захищеною навiть отримуючи стабiльно лише 100 гривен, а окремi громадяни визначають для себе мiнiмум в 10 тис. грн. на мiсяць.

Середнiй рiвень забезпеченостi здебiльшого окреслюється десь 200 $ (?1100 грн.).

Мiнiмальнi запити тут сягають "аж" 150 грн., тодi як максимальнi - 15 тис.

Максимальний рiвень забезпеченостi уявляється в середньому вiдповiдним приблизно 700 $ (3600 грн.) на мiсяць. Найбiльш скромний запит максимальної забезпеченостi обмежується всього 250 грн. доходу, найбiльш високий - 30 тис.$.

Вiдмiтимо, що на всiх рiвнях найменшi запити у сiльських жителiв i традицiйно бiльш високi серед городян.

Рiзка соцiальна диференцiацiя мiж бiльшiстю бiдних i групкою багатих продовжується, як свiдчать дослiдження, i на рiвнi соцiальних очiкувань та мрiй.

В цiлому навряд чи можна охарактеризувати фiнансовi мрiї бiльшостi наших громадян як непомiрно претензiйнi, чи навiть дуже високi. В дуже великiй кiлькостi країн нашi суперсмiливi, для багатьох просто фантастичнi мрiї про 700 $. в мiсяць були б сприйнятi основною масою населення як зовсiм неприйнятна пропозицiя.

БАЧЕННЯ ШЛЯХIВ ПОДОЛАННЯ БIДНОСТI

Ключовим напрямом подолання бiдностi в очах населення здебiльш