Останнім часом почастішала медійна активність та істерики серед людей, так чи інакше вбудованих у військову та військово-інформаційну інфраструктуру РФ. Першим почав публічно плакатися і ставити ультиматуми Євген Пригожин, у якого, як кажуть і пишуть багато експертів, глибокий конфлікт із офіційним військовим керівництвом РФ або з його частиною. Враховуючи, що це фаворит Путіна, який, своєю чергою, одноосібно все вирішує, теоретично, він повинен мати до нього доступ, щоб повідомляти те, про що він говорить публічно у своїх відео. Раз він виносить усі проблеми в публічну площину, тобто такого доступу він не має. Бо якби мав, але йому, припустимо, сказали не виносити це у публічну площину, не думаю, що він би не послухався. Значить, доступу немає. Про що це може свідчити? Наприклад, про те, що він або токсичний, або набрид, або не цікавий. Узагальнюючи – втратив вплив. Чим це може скінчитися? Перше, з ним все ж таки захочуть переговорити, типу помітити, дадуть йому по шапці і скажуть не істерити, друге, остаточно відлучать від усіх процесів і викинуть на узбіччя влади. Або зроблять із ним щось гірше. Третє – у нього підуть на поводу та почнуть вирішувати його питання. Чим закінчиться цей шантаж, складно сказати. Для України – це добре в усіх відношеннях. Під час війни будь-які протиріччя у лавах ворога - це однозначний позитив. Будь-які скандали – однозначний плюс. Відсутність згуртованості у російському військовому керівництві – це серйозний демотивуючий фактор, який грає нам на руку. Крім того, ми не знаємо, до яких меж дійде їхнє внутрішньо протистояння і наскільки руйнівним воно виявиться. Цього ніхто ніколи прорахувати не зможе. Чи може Пригожин піти на вибори президента? Теоретично, так. Але все це буде ні про що. Це буде продовження його інформаційного шантажу, щоб повернути втрачені, зважаючи на все, позиції чи вплив на процеси. Окрім Пригожина розпочали істерику так звані російські воїнкори. Важко зрозуміти їх мотиви, не дуже розуміючи, що відбувається всередині. По-перше, у них банально може не бути темників, і тут могло початися із серії: він істерить і я буду, може так треба? Простий стадний інстинкт. Друге, темник вони мають і цей темник пригожинський. І він саме їм пропонує починати істерику, про те, що все пропало. Тоді це є продовження медійної компанії Пригожина. Є ще й третій варіант про який я просто не знаю і не беру його до уваги. У будь-якому випадку, це теж демотивуючий фактор, а значить для нас це добре, якими б мотивами вони не керувалися.
