Размер шрифта
Сьогодні вночі за стародавньою традицією в усій Галичини (i не тільки ) відбудеться містичне дійство: Святий Миколай покладе пiд подушки чемним дiтям подарунки та солодощі. А вже завтра зранку представники усіх можливих державних, релiгiйних, політичних, благодійних, громадських органiзацiй поїдуть в інтернати та сиротинці i вiд iменi святого отця Миколая вручать дiтям свої численні дарунки.
Также на эту тему
Побуває Миколай i в містечку Коропець на Тернопiллi.
Коропець розташований у мальовничій Дністровській долині з гірським ландшафтом на кордоні двох областей - Тернопiльської та Iвано-Франкiвської.Саме тут заходиться унiкальна пам'ятка архітектури 18 століття, палац графа Бадені. Граф був поляком за походженням й покинув свiй палац пiсля 1939 року. А по вiйнi тут було облаштовано дитячий притулок-iнтернат. Проте експлуатацiя цього примiщення призвела до аварiйного стану, в якому власне палац Баденi перебуває й по сьогоднi, а довкола, на парковiй територiї, збудовано примiщення сучасної школи-iнтернат. Коропецький заклад найбiльший на Тернопiллi: тут зараз перебуває 137 дітей.
Племiнник власника палацу рокiв п’ять тому вiдвiдав батькову споруду, але питання про повернення не ставив, оскiльки заклад перебував у розпорядженнi дитячого будинку.
Теперприміщення палацузнаходиться на балансi Тернопiльскої облради.
А доля палацу досі не вирішена. І ось сьогодні, коли державні органи управління ставлять завдання про ліквідацію шкіл-інтернатів причому на протязі трьох-п’яти років, то виникає чимало запитань не тільки про споруди, але й про долю самих дітей, яких планують віддати в прийомні сім’ї.
Фецак Олег Олексійович, директор Коропецької школи-інтернат Монастириського району, Тернопільської області каже:
- Дiтей вже сьогоднi беруть на виховання в прийомні сім’ї, будинки сімейного типу. У нас на Тернопільщині діти-сироти часто потрапляють на виховання в глухі й неперспективні села, розташованi далеко від районних центрів, де немає в людей роботи. Таким чином, за рахунок дітей, люди вирішують проблеми свого заробітку. Ми всі за те, щоби діти виховувалися в прийомних сім’ях, але перехід дитини в прийомну сім’ю має бути легкий, має бути «м’ягка» адаптація, потенційні батьки, які беруть дитину на усиновлення чи на період виховання, повинні знати все про дитину, повинні сприймати її такою, якою вона є й вiдповiдно планувати виховання.
І хоч напевно кожна дитина сирота мріє мати маму й тата, але, очевидно, не всі діти прагнуть жити в будинках сімейного типу.
- Звичайно є діти що не хочуть йти на таких умовах на виховання, - каже Олег Фецак. – Ось, наприклад, Ірина Г. з першого разу потрапила в родину сiмейства С. у Тернополі. Вони не мали дітей своїх і хотіли взяти дитину на виховання. Вони знали, що в Iрини ще є одна рiдна сестричка, молодша, що була на той час в дитячому закладi «Малютці» в Тернополі. І коли вже вони оформили всi документи на рiвнi областi цю маленьку дiвчинку забрали в іншу сім’ю. В цій прийомній сім’ї було вже наших 5-ро дітей і до повного комплекту треба було взяти ще.
Виявляється слово «комплект» можна приміняти тепер і до дітей сиріт. Який же комплект треба мати, щоб получити гроші від держави на виховання таких дітей?
-Якщо це будинок сімейного типу, то треба взяти до 10 дітей. На кожну дитину, в середньому, дають десь 1 500 грн. в місяць, - каже директор Коропецького інтрернату. – А щодо тих двох сестричок, то отак без нашого відому розривали сімї: районні адміністрації готували розпорядження про передачу дітей в прийомні сім’ї без нас. І саме та дівчинка потрапила навіть не в повну прийомну сім’ю, а до матері-одиночки, що має ще свою дитину.
Вихователі інтернату все-таки мають право дорадчого й консультативного голосу, зрештою можуть у складі комісії відвідувати прийомні сім’ї і знайомитися з життям своїх вихованців.
- Бувало таке, що я вихователів своїх направляв в ті прийомні будинки, щоб вони подивились, як там наші діти. Як правило, стараються від них дітей ховати, щоб менше спілкувались із ними. В нас були такі випадки, коли ми відсуджували дітей, бо за законодавством, батьки мають повне право відновлювати батьківські права, забирати дітей з будь-якого закладу, будь-якої форми виховання: чи такий, як наш інтернат, чи прийомні сім’ї і т. п. – пояснює О.Фецак.
Проблема усиновлення неоднозначна. На початку 90-тих чимало іноземців пробували усиновити українських сиріт. Однак не завжди усиновлення було остаточним. Тільки в Коропецький інтернат було «повернуто» в 1992 році 26-ро дітей з-за кордону.
- Попали не такі діти, мабуть, як хотіли іноземці. Ми от за те, щоб діти виховувались в родинах, але ми повинні знати все про ті родини. Ви знаєте, що кожна дитина хоче мати маму, тата. Дуже багато беруть на усиновлення малих дітей, віком до 3-4 класу. Старших вже так не хочуть брати. У нас дуже багато дітей старших, віком від 14 р., а це, фактично, діти вулиці. Їх привозять сюди. І ясно, що з ними не все так просто, особливо, що стосується виховання.
І хоч в Україні проголосили рік національного усиновлення, проте пан директор Коропецької школи-інтернат не вірить що всі інтернати остаточно закриють:
- Всі інтернати не закриють. Росія випереджає нас в питанні створення прийомних сімей так років на 10. І там вже пішов зворотній ефект, тобто тих самих дітей починають повертати в ті заклади, які ще збереглися. Тому що, як і інтернат, так і будинки сімейного типу не вирішують основної проблеми – проблеми житла. Законодавством чітко передбачено забезпечення випускників інтернатів житлом. Зрештою це і поширюється на будинки сімейного типу. А головне полягає в тому, що такі будинки треба створювати за місцем проживання дитини. Якщо та дитина потрапила до нас, скажімо, з сусіднього Бучачського району, то дитина повинна бути саме в тому районі, для того, щоби місцева влада тримала все під контролем і згідно чинного законодавства забезпечила сироту житлом та роботою. А у нас фактично не має відповідних служб, відповідних структур, які могли б супроводжувати наших випускників в подальшому життi. І тодi часто 18-річна дитина залишається вже без догляду.
Отож, не все так легко в питанні усиновлення та виховання прийомних дітей, як вигляає на перший погляд. Є різні діти й різні батьки. Але святий Миколай приходитиме завжди до всіх дітей, і де б вони не перебували, чи в сімї чи в притулку, він завжди знаходить їх для того, щоб обдарувати та потішити. А головне - сповістити їм добру звістку: всі ми діти Божі і Господь обов’язково не забуде про своїх малят. Віримо й сподіваємося… і ревно потайки від дітей кладемо їм вночі подаруночки під їх подушечки.
Андрій Мева, “Остров”
Комментарии
добавить свой комментарий